|
Притча про сіяча
"Ось вийшов сіяч, щоб
посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх
повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і
негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і
коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх
поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в
шістдесят, а те втридцятеро."
(Матвія 13:3-8)
Пояснення притчі про сіяча
"Послухайте ж притчу про
сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить
лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А
посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз
приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або
переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен
посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства
заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це
той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто
раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро."
(Матвія 13:18-23)
|
