Вхід Головна Мій профіль Вихід

CАЙТ УЧИТЕ
ЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ,
ЛІТЕРАТУРИ та ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ,
заступника директора з НВР
Слов'янської ЗОШ І-ІІІ ст. 15

ЄФРЕМОВОЇ МАРИНИ МИКОЛАЇВНИ

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Меню сайту

На допомогу вчителю

Головна » Статті » Зарубіжна література » Педро Кальдерон

Педро Кальдерон - видатний драматург і поет іспанського бароко

Педро Кальдерон — видатний драматург і поет іспанського бароко.

«Життя — це сон» як втілення світоглядних і художніх принципів бароко.


...Ми вступаємо у чарівний світ поетичних творінь Кальдерона. Тут температура підвищена, як у парнику або в спекотливій країні, тут повітря просякнуте подихом пристрасних квітів, і у всіх предметів, що складають це царство, незвичайні обриси. Хто бажає, нехай увійде в цей сад.

                                                К. Бальмонт

    Представляючи на початку XX ст. свої переклади з Кальдерона, відомий російський поет і знавець західноєвропейських літератур Костянтин Бальмонт порівнював його творчий спадок з дивовижним садом. Що ж, спробуємо і ми увійти в квітучий сад пишномовної, чарівної поезії Кальдерона.

    Іспанська драматургія епохи бароко збагатила світовий театр іменами Лопе де Веги, Аларкона, Тірсо де Моліни, Кальдерона. Водночас епоха бароко в іспанському театрі — це час запеклої боротьби, яка точилася між драматургами й ідеологами іспанської контрреформації за саме існування театрального мистецтва. Творчість Кальдерона, якого німецькі романтики називали «поетом честі», стала завершальною віхою цієї драматичної боротьби і золотої епохи іспанського театру.

 
    Біографія.
Дон Педро Кальде-рон де ля Барка народився в Мадриді 17 січня 1600 р. в родині незаможного дворянина. Навчався в єзуїтській колегії в Мадриді, потім в університетах Алькала і Саламанки, де вивчав богослов'я, схоластику, філософію і право. Схоластичні вправи не викликали, вочевидь, особливого захоплення у темпераментного молодого іспанця, і, закинувши навчання, він повернувся до Мадрида, щоб знайти справжнє своє покликання, яким, починаючи з цього часу і на все життя, став для нього театр. У 1622 р. Кальдерон узяв участь у змаганні поетів на честь святого  Ісідора. Там його помітив і похвалив сам Лопе де Вега, уславлений іспанський драматург. Через рік з'явилась перша п'єса Кальдерона — «Кохання, честь і влада». З 1625 р. Кальдерон став одним із головних постачальників п'єс для придворного театру й ауто (одноактних драм релігійно-дидактичного характеру) для церковних вистав.

    У 1635 р. помер Лопе де Вега, і в тому ж році Кальдерон отримав звання придворного драматурга, формально і по суті (з огляду на художній рівень і популярність його п'єс) ставши першою особою в іспанському театрі.

    Кальдерон брав участь у війні Іспанії проти Франції. В архівах зберігся документ, який засвідчує його мужність і хоробрість. З 1651 р. паралельно до театральної Кальдерон робить і церковну кар'єру. Він прийняв сан священика і згодом отримав посаду почесного капелана (духівника) короля Філіппа IV.

    Цілком вдалу зовні біографію Кальдерона, проте, не можна назвати ані безхмарною, ані легкою. Саме на час Кальдерона і, зокрема, на роки розквіту його поетичного таланту припадають особливо агресивні спроби єзуїтів знищити іспанську сцену. Тричі впродовж життя Кальдерона церковники намагалися добитися повної заборони театру. Незважаючи на свої особисті симпатії до драматургії Кальдерона, король Філіпп IV змушений був прислухатися до вимог церковної верхівки. У 1644—1649 рр. в Іспанії були закриті всі театри, на 25 років було призупинено видання творів Кальдерона. Подібні гоніння та нападки Кальдерон пережив ще двічі, в 1665 р. і в 1672 р. В останнє десятиліття свого життя Кальдерон писав переважно для релігійної сцени, на якій ставилися вистави під час різних церковних свят. І навіть смерть Кальдерона (25 травня 1681 р.) єзуїти сприйняли як сигнал до початку нової атаки на іспанський театр.

   Цікаві факти із життя Кальдерона

   Ім'я Кальдерой в родині драматурга з'явилось у XIII ст. після того, як завчасно народженого хлопчика, який не подавав ознак життя, опустили в кальдерон (казан) з гарячою водою. Хлопчик ожив, а оскільки пізніше став ще й шанованою в місті людиною, його прізвисько перетворилося на почесне ім'я, і з того часу п'ять казанів було включено до фамільного герба Кальдеронів. Ім'я Барка було взяте пізніше від назви маєтку, що належав одному із загиблих у битві з маврами членів родини. Ця подія спричинила появу на гербі Кальдеронів фортеці, бойової рукавиці і гасла: «Померти за віру».

   Повне ім'я драматурга — Дон Педро Кальдерон де ля Барка Енао де ля Барреда-і-Ріаньйо.

   Запальний характер Кальдерона у поєднанні з природною неврівноваженістю південного темпераменту часто утворював просто-таки вибухонебезпечну суміш. Шпагою уславлений драматург володів анітрохи не гірше, ніж пером, а привід відчути себе ображеним знаходив з неймовірною легкістю, так що кривавих сутичок і дуелей за участю Кальдерона і його братів було немало. Братам навіть довелося продати батьківське місце в міністерстві фінансів, щоб покрити рахунки в суді після чергової дуелі одного з них. Під час іншої сутички, в якій був важко поранений брат поета, Кальдерон, переслідуючи кривдників, разом з друзями увірвався до одного з католицьких монастирів, порушивши таким чином право церковної недоторканності, що могло мати дуже серйозні наслідки і мало б, якби не високопоставлені покровителі драматурга. Попри негативне ставлення до Кальдерона з боку єзуїтів, в Іспанії було чимало освічених і впливових осіб, які розуміли справжню ціну його таланту.

   Вислови Кальдерона, що стали крилатими

Найбільша перемога — це перемога над самим собою.

Найкраще зберігає таємницю той, хто її не знає.

Ніколи не давайте порад тому, хто просить у вас лише гроші.

Мова — найнебезпечніша зброя: рана від меча лікується легше, ніж від слова.

Не слава, не титули та звання мають для людини реальнуцінність, а те, як їх оцінюють люди.

Цей сумний світ одягає одягнутого і роздягає голого.


Драматургічний спадок Кальдерона значний за обсягом — близько 120 світських п'єс, 78 ауто і 20 інтермедій (сценок, переважно комічного характеру, що виконувались між діями вистави).

   Особливості стилю. Специфічними рисами, які визначають стиль кальдеронівської драматургії, на думку відомого дослідника західноєвропейських літератур 3. Плавскіна, є: «чітка сумірність усіх частин, до деталей продумана і логічно врівноважена композиція, посилення інтенсивності драматичної дії, її концентрація навколо одного або двох персонажів, надзвичайно експресивна мова... і, нарешті, деяка схематизація, логізація характерів». З другої половини життя, починаючи приблизно з 1640-х років, Кальдерон прагне до написання п'єс, якомога менш пов'язаних з побутовими реаліями; в його п'єсах дедалі більше ліризму та символізму, а персонажі дуже часто перетворюються на свого роду абстраговані символи.

   П'єсам Кальдерона притаманні: підвищена метафоричність (наприклад, кінь — «гіпогриф1 ярий, безлуска риба і безкрилий птах»), піднесені образні вислови та порівняння (наприклад, звертаючись до жінки: «Ваші очі, мов комети, / Обізвалися в розмаї / Разом сальви і кларнети, / Сурми, птахи й водограї»; «Найперше між зірок палке світило/ Планет червоноперих»), майстерно побудовані діалоги та монологи, в яких розкриваються характери героїв. Відмінною особливістю поетики Кальдерона є велика кількість імен і предметів, що мають алегоричне та символічне значення, «знакових» місць дії (печера, лабіринт, палац), пророцтв, знамень, а також різноманітних чудес та фантастичних перетворень.

   У творах Кальдерона — багато образних запозичень з Біблії, античної міфології та античної літератури; в них є натяки на його літературних сучасників, обігруються сюжетні ситуації з їхніх творів.

   У п'єсах Кальдерона порушуються складні філософські питання про життя та смерть, про сутність людського буття й норми суспільної поведінки, про християнські цінності, їх моральний сенс та роль у житті людини.
 
   Тематика драм Кальдерона.
П'єси Кальдерона ділять звичайно на три тематичні групи. Перша — комедії, написані переважно на теми кохання: «З коханням не жартують» (1627), «Дама-невидимка» (1629), «Сам у себе під вартою» (1635) та ін. Комедіям Кальдерона властива динамічна і заплутана інтрига, основу якої становить історія кохання; герої — з дворянського середовища; обов'язковою є тверда моральна настанова.

   Друга група п'єс Кальдерона — драми честі (так назива-22 ли поширені в іспанській драматургії XVI—XVII ст. п'єси, — в яких порушувалися проблеми дворянської честі): «Лікар своєї честі» (1633—1635), «За таємну образу — таємна помста» (1635), «Саламейський алькальд» (1642—1644), «Художник своєї ганьби» (1648). В основі «драми честі» лежать три основні поняття, які характеризували іспанця тієї доби: релігія, честь і кохання. Конфлікт цих драм найчастіше пов'язаний з тим, що герой або відступає від моральних принципів, або мусить додержувати їх за будь-яку ціну (навіть ціною власного життя). Честь в іспанській драмі відіграє майже ту саму роль, що й фатум в античній трагедії.

   Найважливіше місце в творчому спадку Кальдерона належить його морально-філософським, релігійним драмам: «Стійкий принц» (1628), «Поклоніння хресту» (1630— 1632), «Чудодійний маг» (1637), «Чистилище святого Патріка» (1643), «Життя — це сон» (1632—1635). У цих драмах знайшли втілення і далеко не однозначну інтерпретацію основні ідейні цінності й релігійно-філософські проблеми епохи контрреформації та бароко, відбилися сумніви, духовні пошуки, потаємні думки, пристрасні почуття, що хвилювали Кальдерона та його сучасників. Морально-філософські драми Кальдерона висвітлюють фундаментальні основи буття, порушують проблеми людської долі, свободи волі, причини людського страждання. Дію цих п'єс найчастіше віднесено в далекі країни (Польщу, Московію, Ірландію), але їх історичний та місцевий колорит є умовним, оскільки йдеться про проблеми, актуальні для будь-якого суспільства на будь-якому історичному відрізку часу.

   Значення творчості Кальдерона. Творчість Кальдерона вважається останньою, завершальною ланкою в історії іспанської класичної драми і являє собою найвищий злет драматургії європейського бароко в цілому. Можна стверджувати, що для театру європейського бароко Кальдерон став тим, ким був для театру попередньої епохи Відродження Шекспір. Драматургія Кальдерона, як і драматургія Шекс-піра, переросла хронологічні межі своєї епохи, знайшовши своє продовження в інтерпретаціях його мотивів, образів і сюжетів, до яких вдавалися драматурги наступних історико-літературних епох. У XVIII ст. Кальдерона вдруге «відкрив» просвітницький театр Німеччини, зокрема Гете, який ставив його п'єси у Веймарі. З початку XIX ст. творчість Кальдерона здобула міжнародне визнання, а сам він став класиком європейської літератури і, за словами Пушкіна, поряд із Шекспіром і Расіном перебуває «на висоті недосяжній», а його «твори становлять постійний предмет нашого вивчення і захоплення».

   В Україні до творчості Кальдерона вперше звернувся Іван Франко, зробивши сценічний варіант п'єси «Сала-мейський алькальд» під назвою «Війт заламейський» для Руського народного театру у Львові (1895). У театрах України йшли вистави за п'єсами Кальдерона: «Дама-неви-димка», «З коханням не жартують», «Сам у себе під вартою», «Життя — це сон». Твори Кальдерона українською ЗО переклали Олександр Мокровольський, Дмитро Павличко, — Микола Лукаш, Михайло Литвинець та ін.

    КУТОЧОК ДОПИТЛИВОГО

•    Кальдерона часто порівнюють із Шекспіром. Цікаво, але на час, коли Кальдерон створював свої драми, про Шекспіра та його творчість в Іспанії ще нічого не знали.

•    Свою першу комедію Кальдерон написав, коли йому виповнилось лише 13 років.

•    П'єси Кальдерона були в основному призначені для придворної сцени. За наказом його покровителя короля Філіп-па IV в мадридському парку Буеті Ретіро було зведене приміщення для театру. Спеціально розроблені технічні пристрої давали можливість використовувати рухомі декорації, а також різноманітні світлові та музичні ефекти. Часто театральні вистави перетворювались на грандіозні видовища. В плавучому театрі неподалік від Мадрида влітку 1639 р. була поставлена п'єса-фантазія Кальдерона «Фаетон — син сонця». Сцену, змонтовану посеред озера, освітлювали тисячі свічок. Король та придворні спостерігали за театральною дією з човнів, які повільно плавали навколо сцени.

•    Оскільки книговидавці спекулювали ім'ям Кальдерона, нерідко приписуючи йому твори, яких він не писав (як до цього вони чинили з ім'ям Лопе де Вега), у 1680 р. герцог Верагуа звернувся до драматурга з проханням укласти список своїх творів. Кальдерон визнав своїми 73 релігійні та 108 світських п'єс. Пізніше вчені аргументовано довели, що насправді Кальдерону належать понад 200 драматичних творів. Ще більш фантастичною є кількість творів найвідомішого іспанського попередника Кальдерона — славетного драматурга Лопе де Вега, якому його сучасники приписували 1800 світських і 400 релігійних п'єс, тобто понад дві тисячі творів. З них збереглось лише близько 500, але навіть ця цифра залишається й донині абсолютним рекордом і не перевершена жодним драматургом світу.

Категорія: Педро Кальдерон | Додав: efremova-marina (21.10.2011)
Переглядів: 12830 | Рейтинг: 4.5/11
Всього коментарів: 0
Звіримо час

Думки відомих
Пошук
Корисні посилання
СайтМетодсоветОсвітній порталПереводчик онлайн�������-����
Відеоуроки
Сайт Сайт
Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz