На допомогу вчителю

* * *

Темнокарою піснею мріють очата,

Аж бринить на сльозі неминучість жалю.

На краєчку душі, наче ставши на чата,

Я розгадку кохання в тій пісні ловлю.

Наближаюсь до неї під лагідні крила,

Елегійно вклоняюсь сивинами літ,

Голубино торкаюсь людського мірила,

Розтопивши на серці байдужості лід.

І так легко стає, - мов сльозину утерши,

Йоту справжнього щастя відчув я уперше.