Оповідання на самостійно обрану тему - Розвиток зв'язного мовлення - Українська мова - На допомогу вчителю - Сайт учителя
Вхід Головна Мій профіль Вихід

CАЙТ УЧИТЕ
ЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ,
ЛІТЕРАТУРИ та ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ,
заступника директора з НВР
Слов'янської ЗОШ І-ІІІ ст. 15

ЄФРЕМОВОЇ МАРИНИ МИКОЛАЇВНИ

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Сьогодні в Україні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Конкурси
Сайт Сайт
Про погоду
Погода в Україні
Моя планета
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

На допомогу вчителю

Головна » Статті » Українська мова » Розвиток зв'язного мовлення

Оповідання на самостійно обрану тему

Тема. РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ. ОПОВІДАННЯ НА САМОСТІЙНО ОБРАНУ ТЕМУ.

Тип уроку. Комбінований.

Мета: ознайомити учнів з будовою оповідання, навчати писати оповідання; розвивати творче мислення; виховувати патріотичні почуття, вірність.

Методи і прийоми: пояснення вчителя, колективна робота над текстом, творча робота.

Обладнання: підручник Заболотний О.В., текст оповідання.

 

Хід уроку

 I.       Перевірка домашнього завдання.

II.    Мотивація навчальної діяльності учнів - повідомлення теми і мети уроку.

III.  Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

 1. Слово вчителя.

Оповідання – невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій у житті персонажа, що відіграють важливу роль в його долі.

Оповідання складається з трьох основних частин:

-     зав'язки (події, від якої починається розвиток інших подій);

-     кульмінації (найголовнішого момент у розвитку дії);

-     розв'язки (заключної подія, що є результатом розвитку Дії)-

Для творів цього жанру характерний однолінійний сюжет, невелика кількість персонажів. Події, описані в оповіданні, як правило, відбуваються протягом невеликого проміжку часу. Описи героїв, обстановки, природи підпорядковуються ідеї твору.

В основі оповідання можуть бути власні спостереження, роз­повіді інших людей.

Оповідання повинно бути правдоподібне, хоча його можна до­повнювати вимислом.

2. Робота з текстом.

Прочитайте оповідання, визначте його зав'язку, кульмінацію, розв'язку.

Весілля Опанаса Крокви

Ніхто не розумів, що ґелґотів довготелесий та сухоребрий каратель. Але всі бачили, як з його рота виповзали гадюки. Вони довго сичали у вухах, а потім їхнє сичання перекладав на люд­ську мову переляканий учитель із сусіднього села.

– Він каже, що під вашим хутором застрелено троє солдатів. Якби це трапилось тут, вони б забили всіх до одного. А так хочуть повісити лише тих, у кого в сім'ях є партизани. Якщо ж ви не ви­дасте партизанських родичів, то будете знищені всі.

Двісті дідів, бабів, жінок та дітей стояли під божевільно га­рячим сонцем, але їм було холодно. Цівки морозу струменіли з чорних отворів автоматів і кулеметів, націлених у всіх разом і ні в кого зокрема. Над натовпом висіли переджнивна спека і пе­редсмертне мовчання. Потім знову з есесівського рота поповзли гадюки.

– Він каже, що ви можете мовчати ще десять хвилин, а тоді він звелить стріляти.

Десять хвилин бігали зморшки по чолах, десять хвилин сті­кало мовчанням сонце, десять хвилин задубілими очима вдивля­лися в закручений спориш, ніби хотіли віднайти в ньому який порятунок. Потім натовп заворушився, і озерце людей вихлюп­нуло наперед тисячолітнього Опанаса Крокву. Він забув навіть уклонитися людям, а пішов прямо на вчителя.

– Скажи цьому кнурові, що то мої сини забили тих вилупків. І ще скажи, хай не сміють мене бити, бо я коростявий. Хай просто вішають.

– Скільки ваших синів у лісі? — переклав учитель запитання есесівця.

– Та всі до одного.

– А хто у вас є дома?

– Була баба, та вмерла.

– А щоб тобі язик не відсох! — висунулася з юрби сива жіно­ча постать, хіба на яке століття молодша від Опанаса. — Живою мене до могили кладе, та ще й прилюдно. Не втечеш ти від мене, іроде, і на той світ!

Есесівець реготав довго і смачно, коли вчитель переклав його цей монолог старої.

– Це ваша баба? — спитав Опанаса.

– Угу. Моя. А чия ж іще?

– Правду казав дід, що ваші сини в партизанах? — допиту­валися баби.

– А правду. Хіба такий збреше? Усі соколята наші в лісі гніз­дяться...

їх повісили на гігантському в'язі біля колишньої церковки. Здивованими очима дивилися вони на врятованих ними людей і показували вслід карателям свої сині прикушені язики.

Опанас Кроква зроду не мав дітей, а баба Орися, що поєдна­лася з ним вірьовкою, ніколи не була його дружиною. Кажуть у юності вони дуже кохалися і хотіли побратись, але батьки не дозволили. Видали Орисю за багатшого.

Може, це правда, а може, людська фантазія творить нову легенду про велику любов, яка вже на смертному одрі зачала життя.

(В. Симоненко)

 3. Творча робота.

Напишіть оповідання на самостійно обрану тему. Дбайте про те, щоб воно було цікавим, щоб у ньому були витримані основ­ні елементи композиції оповідання.

 

IV. Підбиття підсумків уроку.

V.    Домашнє завдання: закінчити оповідання.

 

Категорія: Розвиток зв'язного мовлення | Додав: efremova-marina (09.03.2012)
Переглядів: 17002 | Рейтинг: 2.1/27
Всього коментарів: 0
Звіримо час

Думки відомих
Пошук
Корисні посилання
СайтМетодсоветОсвітній порталПереводчик онлайн�������-����
Відеоуроки
Сайт Сайт
Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz