Меню сайту
Категорії розділу
Сьогодні в Україні
Конкурси
Про погоду
Моя планета
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
На допомогу учню
Козака несуть
Козака несуть
І коня ведуть,
Кінь головоньку клонить. (Двічі) А за ним, за ним
його дівчина
Білі рученьки ломить. (Двічі) Ой ломи, ломи
Білі рученьки
До єдиного пальця! (Двічі) А не знайдеш ти,
Та дівчинонько,
Над козака коханця! (Двічі) |
|
Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постреляний,
Китайкою покриваний.
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою.
А ніженьки китайкою,
А рученьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
«Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою,
Степовою широкою.
Та прибіжиш під батьків двір,
Та вдаришся об частокіл.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни коло плота.
Вийде сестра — розгнуздає,
Вийде мати — розпитає:
— Ой коню мій вороненький,
А де ж мій син молоденький?
— Не плач, мати, не журися,
Та вже ж твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.
|
Ой летіла стріла
Ой летіла стріла
З-за синього моря.
Ой де ж вона впала?
— На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
— Вдовиного сина.
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла,
Друга прилетіла,
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла,—
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче,
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Ой матінка плаче,
Поки жити буде;
А сестриця плаче,-
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить.
В суботу сваталась,
В неділю вінчалась,
...
Читати далі »
|
Пі́сня про Бондарі́вну — історична
українська народна пісня-балада, в якій відображено події середини 18
століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні — пан Каньо́вський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Городенка).
Бондарівна
У містечку Богуславку
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой, в містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межі ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан
Каньовський
Тай шапоньку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Тай поцілував.
«Ой, не годен пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати».
...
Читати далі »
|
Українські народні балади Балада
належить до найскладніших фольклорних жанрів. Появу балади відносять до
Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею,
французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці - як сюжетні
поеми ліро-епічного характеру. У ХІХ ст. в Росії, Україні, за
визначенням М.Максимовича, М.Костомарова, таким словом називали
літературні та народнопісенні твори. На сьогодні існує кілька
визначень балади. Пропонуємо одне з них: Балади - невеликий за обсягом
віршований сюжетний гостродраматичний ліро-е
...
Читати далі »
|
Ой матінко, та не гай мене
Ой матінко, та не гай мене,
В доріженьку виряджай мене,
Бо вже нічка та темненькая,
Доріженька та далекая.
Їхать лісом та все коренистим,
Їхать шляхом та все кам'янистим.
Щоб з доріжки не зблудитися,
Дівчиноньки не згубитися.
|
Летять галочки у три рядочки
Летять Галочки у Три рядочки,
Зозуля попереду.
Усі Галочки по Дубах сіли,
Зозуля на Калині.
Усі Галочки защебетали,
Зозуля закувала.
-Ой чого куєш, чого жалкуєш,
Сивая Зозуленько?
Ой чи жаль тобі теї Калини,
Що стоїть при Долині?
-Ой не жаль мені теї Калини,
Що стоїть при Долині,
Тільки жаль мені та Куваннячка,
Раннього вставаннячка.
Ідуть Дружечки у Три Рядочки,
Ярина попереду.
Усі Дружечки по Лавах сіли,
Ярина на Посаді.
Усі Дружечки заспівали,
Ярина заплакала.
-Ой чого плачеш, чого жалкуєш,
Молодая Ярино?
Ой чи жаль тобі Татонька свого,
Чи Подвір'ячка його?
-Ой не жаль мені Татонька свого,
Ні Подвір'ячка його,
Тільки жаль мені Русої Коси,
Дівоцької Краси. |
Розвий, сосно, сімсот квіток
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано,
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
...
Читати далі »
|
А брат сестрицю та й розплітає
А брат сестрицю та й розплітає,
Як рожа процвітає.
— Он не йди, сестро, восени заміж,
Як цвіток процвітає,
А хрещатий барвінок
Устиляє садочок,
А запашний василенько
Із тином рівняється.
Вже тобі, сестро, вже, ріднесенька,
Ягідок не ціпати,
А з хрещатого барвіночку
У віночку не ходити,
А запашного та васильочку
В рученьках не носити.
|
|
|
