«Істо́рія Ру́сів» — твір української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів ще до 1769 року.
Перша згадка про «Історію Русів» зустрічається в 1825 році. Цей твір добре знали кирило-мефодіївці, і насамперед, Тарас Шевченко.
Уперше видана Осипом Бодянським в Москві в 1846 році в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а також окремим виданням. Зміст
Багато уваги приділено Козаччині, Хмельниччині, Гетьманщині. Історична концепція твору продовжує традиції козацьких літописів. По суті, це перша політична історія України. З огляду на цензуру, багато своїх власних думок автор
ховає між рядками або приписує їх неіснуючим історичним особам
минулого.«Історія Русів» — твір, що з'явився на рубежі сторіч і тривалий
час поширювався в рукописному варіанті (вийшов друком лише 1846 p.). За
жанром ця робота, власне, не є науковою працею, фахівці називають її
«політичним памфлетом», написаним у традиціях козацьких літописів.
Анонімний автор змальовує картину історичного розвитку України з
найдавніших часів до 1769 р. Основна увага приділена періодам Козаччини,
Хмельниччини, Гетьманщини. В основі історичної концепції твору лежать
ідеї автономізму, республіканства, протесту проти національного
поневолення. Намагаючись обґрунтувати право народу на свободу та
державність, анонімний автор стверджував, що тільки Україна була прямою
спадкоємицею Київської Русі; польсько-литовська доба — це час розвитку
української автономії, коли Україна вступала у відносини з Литвою та
Польщею «як вільний з вільним і рівний з рівним»; Визвольна війна під
проводом Б. Хмельницького — це справедлива боротьба пригніченого народу
за своє «буття, свободу, власність».
«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України. Цей
політичний памфлет характеризується не тільки яскравістю викладу,
оригінальністю стилю, емоційністю, патріотизмом, йому притаманні й
тенденційність, недостатня документальна обґрунтованість тверджень,
неточності, відверті фантазії автора (вигаданість дат, кількості військ,
числа загиблих тощо). Безумовно, у цьому творі надзвичайно багато
суб'єктивного, але його автор стоїть на патріотичних, демократичних
позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в
хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму страждаючому
народові. Не випадково, критично оцінюючи «Історію Русів», Д. Дорошенко
зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню
українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».
Книга складається з ІІІ частин:
В основу написання твору ліг історичний твір.
Автор
Автор твору невідомий. Група дослідників схилялася до думки, що ним був архієпископ Григорій Кониський, інші — Григорій Полетика, ще інші — князь Олександр Безбородько. Одначе, очевидно, твір вийшов з кіл Новгород-Сіверського патріотичного гуртка 80 — 90 років XVIII століття, тісно зв'язаних з князем О. Безбородько.
Значення
Історію Русів використовували при написанні своїх історико-літературних творів Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Ізмаїл Срезневський, Микола Гоголь, Микола Костомаров.
Джерела
|
