Повість минулих літ — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі.
Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся.
Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування»
(«списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.
«Повість минулих літ» — перша у Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі,
містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває
настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано
перекази, оповідання, повісті, легенди.
Видання та переклади
Перекладався на сучасну російську мову Д. С. Лихачовим у співавторстві з Б. А. Романовим (1950), пізніше Лихачовим одноособово (1978), О. В. Творогова (1997), А. Г. Кузьміним; також на французьку (1884), шведську (1919), німецьку (1931 і 2000-ні), румунську (1935), англійську (1953), чеську (1954), польську (1968), українську (1990) мови.
Видання: (крім видань у складі Лаврентіївського, Радзивіловського та Іпатіївського літописів)
- Повесть временных лет. Ч.1. Текст и перевод. М.-Л., 1950. 2-е изд.,
испр. и доп. СПб, 1996. СПб, 1999 (по списку Лаврентьевской летописи; в
примечаниях: ПВЛ 1999).
- Повесть временных лет. // Библиотека литературы Древней Руси. Т.1. СПб, 1997. (по списку Ипатьевской летописи).
|
