На допомогу вчителю

Світова література як предмет у середніх навчальних закладах

          Основна мета предмета „світова література” – залучити школярів до скарбниці світової культури, ознайомити їх із визначними зразками різних країн і народів, дати уявлення про світовий літературний процес, історію його розвитку від стародавніх часів до сьогодення, про національну своєрідність та загальнолюдську цінність включених до курсу літературних творів у співставленні з рідною літературою.

Недоліки:

1)  „залучити” – для цього повинні існувати міжпредметні зв’язки;

2) „ознайомити” – вивчити поверхово, а зарубіжна література повинна вивчатися глибоко;

3)   „дати уявлення” – не значить навчити дітей.

Співпраця з учителем української літератури:

-    вивчати вікові та індивідуальні властивості учнів;

-    знати програми, підручники і посібники з української літератури, щоб орієнтуватися в них, пов’язувати їх із зарубіжною літературою;

-  розробляти календарно-тематичні плани, враховуючи відповідні факти обох літератур, узгоджувати теми, види творчих робіт, вести загальні словнички;

- при вивченні теоретико-літературних та історико-літературних понять не повторювати, а взаємодоповнювати тему новими знаннями;

-   розкривати учням близькість літератур, традицій і новаторства.

     Така співпраця допомагає краще організувати викладання світової літератури, а саме:

1) доцільно здійснювати підбір методів вивчення творів класичної світової літератури у зв’язку з вивченням рідної літератури;

2) визначити специфіку вивчення світової літератури;

3) створити систему вивчення світової літератури у зв’язку з рідною;

4)  дослідити вплив спільно розробленої системи на формування пізнавальної активності учнів, появу уявлення про цілісний розвиток літературного процесу;

5)  ефективно реалізувати виховну мету – розвивати в учнів патріотичні й інтернаціональні почуття;

6)     вдосконалювати володіння українською мовою.

         Світова література у школах як навчальний предмет з одного боку є системою планомірного тематичного впливу на духовність учня під керівництвом учителя, а з іншого боку визначає собою ядро гуманітарної освіти і створює можливість реальної взаємодоповнюваності дисциплін у процесі навчання.

         Проблеми курсу:

1) проблема визначення методологічної основи вивчення світової літератури в середніх школах;

2) планування роботи;

3) виявлення специфіки викладання предмету.

         Принципи, прийоми і методи вивчення зарубіжної літератури.

         Принцип – основні правила, керівні ідеї та вимоги до організації навчання.

         Принципи вивчення зарубіжної літератури:

1) принцип країнознавчого і етнокультурного підходу;

2) принцип вивчення літератури як мистецтва слова;

3) принцип єдності форми і змісту художнього твору;

4) принцип історизму;

5) принцип пріоритету загальнолюдських цінностей;

6) принцип цілісності у підході до твору.

         Метод – це система дій учителя і учнів, спрямована на досягнення мети освіти. Метод об’єднує зміст освіти - систему творів зарубіжної літератури, теоретико-літературних понять, умінь та навичок учнів; мету освіти – духовне збагачення школярів, прилучення їх до надбань світової літератури, розвиток літературно-естетичного сприйняття, формування моральних, громадянських переконань, естетичних смаків і потреб; і практичні дії вчителя з організації процесу навчання та дії учнів у процесі навчання.

         Виділяють такі методи:

1) словесні – розповідь, лекція, бесіда;

2) наочні – ілюстрація, демонстрація;

3) практичні – усні та письмові завдання, вправи тощо.

      Методист Кудряшов виділяє ще такі, як: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-побутовий та дослідницький.

       Дослідницький метод використовує такі прийоми:

1)    висунення прийомів проблеми до самостійної роботи учнів;

2)    самостійний аналіз учнями твору чи його частини;

         3) зіставлення різних творів, розв’язання певної проблеми, краєзнавчі проблеми.