|
Жива
античність
Книги
виконують важливі соціальні задачі, поставлені епохою. Змінюються покоління, з
небуття виникають нові імена. Те, що примушувало колись швидше битися серце,
усміхатися або плакати, тепер може виглядати нецікавим, нудним. Книги,
допомагаючи нам жити, народжуються та помирають, як люди.
Серед океану книг, створених
людством за свою довгу історію, є щасливі винятки – твори, назавжди відібрані
часом. Усього декілька десятків творів, знати які повинен кожен, для кого слово
"культура” не пустий звук, хто хоче стати розумніше, добріше, тонше. В них
відображені правда характерів, праця, відносини між людьми, дружба, любов,
ворожнеча, пошуки істини, боротьба за свободу. Без таких книг, що показують
знаменні віхи на шляху художнього досягнення світу, життя багато в чому
втратило б свій зміст і навіть серед матеріального багатства могло б стати
бідним.
Саме в пам'ятках античної греко-римської і
західної середньовічної словесності знаходяться ті самі джерела, без яких не
здійснилася б не лише давня, але й сучасна світова література. Гомер, увібравши
в себе життєвий та естетичний дослід найдавнішого еллінства, став зразком для
римського поета Вергілія, а його, в свою чергу, взяв собі в провідники по
лабиринтам загробного світу італійський геній Данте Аліг¢єрі. Але не лише часто
історико-літературний інтерес примушує нас звернутися до пам¢яток письменства давно минулих епох. До них цілком підходять слова, сказані
про старогрецьке мистецтво: "Вони дивним чином продовжують доставляти нам незрівнянну
художню насолоду і можуть служити нормою і недосяжним взірцем”. Ознайомившись
із ними, відчуває радість читач зрілий і юний, знаходячи в них те, що й
сьогодні близьке і зрозуміле кожному. Простодушне і мудре, "нормальне”
дитинство людства захоплює всіх, у ньому ми доросліші ровесники
науково-технічної революції, дивуючись впізнаєм себе. Античний епос, наряду з
лірикою і драмою, - найдавніший рід літератури. Неспішно і урочисто повідомляє
він про давні події, важливі для долей цілих народів, - про великі війни та
походи, про подвиги відважних героїв, про протиборство сил добра і зла.
Дійсність предстає у всьому своєму різноманітті. В епосі переважає стихія
реалізму, де правдивість деталей включається іноді в неправдоподібні ситуації.
Отже,
як ми бачимо, інтерес до античності у народів світу ніколи не згасав. Багато
звичаїв, свят і традицій у наші часи мають античне походження. Я вважаю, що
античність тісно пов¢язана і з історією української культури, і
є живою її частиною.
Зацепіло Артур,
9-Б клас
| 
