На допомогу вчителю

     Слов'янські народи, до яких належать й українці, мають багато схожого у мовах, звичаях, обрядах.
      Погляди наших предків на світ природи, людські стосунки, звичаї, вірування дійшли до нас у міфах, легендах, казках, народних піснях тощо.
     Прочитай один з міфів, у якому розповідається про те, як з'явилися на світі ластівки.
 

      В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдатний Мисливець — правнук Слави* й Гука*,   нащадок   могутніх   гукрів*,   найкращий стрілець з лука в усій окрузі.
      Під час довгої лютої зими,  коли звірі ховалися лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець йшов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана.
    За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини- волхви* дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі.
      О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, належав Перуну — грізному богові блискавки і громи, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком,  вперто не одружувався після свого невдалого сватання. Мисливець не зловживав почесним правом полювати в Перуновій пущі. Славний лицар гострої стріли ходив у володіння Громовержця лише тоді, коли голод насувався на рідне городище.
      Так сталося і тієї весни. Затягнулася зима, в людей скінчилися їстівні запаси, і треба було чимось підтримати іх.
— Піду в Перунову пущу і вполюю найбільшого вепра,— сказав Мисливець своїй дружині.
— І я з тобою! — вигукнула вона.
— Стривай,— сказав їй Мисливець.— Ти забула, в Перунів ліс жінкам заходити заборонено. Наш громовержець не любить жінок. І ти знаєш чому... Щиро засмутилася дружина. Адже була вірним другом Мисливцеві. Дужа, смілива, спритна — вона завжди ходила з ним на полювання. Бо так само вправно стріляла з лука і вміло володіла мисливським мечем. Жінка була обачнішою, ніж він, і не раз рятувала мисливця, коли він, людина одчайдушної* хоробрості, потрапляв у небезпеку. Ось і зараз дружина сполошилася, коли почула, що її чоловік хоче уполювати найбільшого вепра. Тож стала готуватися й собі на полювання. Але Мисливець не взяв її з собою: не можна було порушувати закону, гнівити самого Перуна. Однак дружина дуже переживала за чоловіка, аби він не загинув у двобої з лютим звіром, і вирішила потай піти за ним.
      Іде Мисливець лісами, а озброєна жінка позаду скрадається, перебігає нечутно від одного дерева до другого. Так вони зайшли в глибінь Перунової пущі. Тут почулося грізне рикотіння, від якого аж листя з дерев посипалося. То сунув великий ікластий вепр.
      Мисливець хутко вибрав місце під велетенським крислатим дубом. Дружина заховалася за стовбуром цього дуба й визирала з-за нього. Боялася, аби чоловік її не помітив. Та вся увага Мисливця — на вепрові.
      Аж ось страшний звір вийшов на галявину. Великий, як гора. «Вистачить усьому нашому селищу поживитися»,— подумав Мисливець. Він — аби роздратувати кабанюру — пустив стрілу йому просто в лоб. Вдарила гостра стріла в голову вепрові й відскочила, мов від скелі. Розлютувався звір, уздрівши людину. Наставляючи великі гострі ікла, оскаженіло кинувся на мисливця.
      А стрілець стояв незворушно, затиснувши в обох руках короткого мисливського меча.
      Шалено мчить кабан, аж земля двигтить під ним. Насторожі Мисливець. Все ближче й ближче вепр. Ось уже лишилося три кроки, два... В останню мить Мисливець спритно відскочив убік, а вепр з розгону всадив ікла в стовбур дуба. І хоробрий Мисливець миттєвим і дужим ударом меча відсік звірові голову.
      Та в цю ж мить почувся відчайдушний жіночий зойк. То дружині здалося, що вепр простромив іклами Мисливця. Вона вискочила з-за дуба, кинулася до чоловіка і припала до його грудей. Він був живий, лише кров від вепра бризнула йому на груди.
— Що ти наробила?! — в страхові закричав Мисливець.
      Та було вже пізно. Бо Перун усе бачив з небес і вельми розгнівався. Хотів він убити обох, та передумав: шанував таки спритного Мисливця.      

     Тож прогримів:
— Гаразд. Коли вже так ви любите одне одного, то й вам довіку в парі!       

     Змахнув Перун чарівною стрілою, і вмить перетворився Мисливець та його прекрасна дружина на гострокрилих, стрілохвостих птахів, що злетіли в небо, на біленьких груденятах краплини крові від того вепра.
      Так з'явилися на світі ластівки.
      Відтоді  вони  ліплять  свої  гнізда  на людських полях і щось завжди щебечуть людям, ніби хочуть сказати: «Ми ж ваші родичі... Не забувайте цього! Ми колись теж людьми були...»

*Слава — тут: перша жінка в світі, праматір людей.

*Гук — перший чоловік у світі, прабатько людей.

*Гукри — нащадки Гука.

*Волхви — давньоукраїнські жерці, служителі релігійного культу, носії стародавньої української культури.

*Одчайдушний — безоглядний.

Про які часи йдеться у міфі? Хто його дійові особи? Якими ти їх уявляєш?
Чому Мисливець заборонив жінці йти на полювання?
Як з'явилися на світі ластівки?
Підготуй стислу розповідь за прочитаним.
Які нові слова, вирази привернули твою увагу?
Будьте дослідниками! Знайдіть і прочитайте, як прадавні
слов'яни пояснювали походження інших птахів.