На допомогу вчителю

Причини і наслідки еволюції образу Сехісмундо

    Сехісмундо. Концепція життя-в'язниці, в якій людина прикута ланцюгами до власної долі, найяскравіше втілена в образі Сехісмундо. Вже в перших сценах п'єси глядач бачить його ув'язненим в гірській вежі, закутим у ланцюги, позбавленим свободи і можливості впливати на власну долю. Звертаючись до небес, Сехісмундо розмірковує:

Що за злочин я вчинив                        То й жорстокість вашу нині
Проти вас — що народився?                 Я збагнув уже сповна,
Все я зважив, роздивився,                   Адже злочин і вина —-
Розібрався у причині,                          Це зродитися людині.

  Безпосередньо обігруючись у сюжеті, втілюється в п'єсі й мотив життя-сну: перенесений під час сну з палацу батька-короля назад до своєї в'язниці, Сехісмундо після пробудження переконується, що життя — це сон у буквальному розумінні, оскільки, по-перше, його запевняють, що пригода в палаці йому наснилася, а по-друге, навіть якщо він сам у це не вірить, однаково скороминуще життя, не підвладне волі та бажанням принца, більше схоже на сон, ніж на реальність. Сехісмундо немовби остаточно пересвідчується, що життя — це примарність, ілюзія, яку навіює собі людина і яка не відповідає дійсності, а отже, є не життям, а лише його видимістю, сновидінням, якщо й не фактичним, то по суті. Ця світоглядна позиція яскраво декларована в одному з «програмових» барокових монологів Сехісмундо, яким завершується друга хорнада кальдеронівської п'єси:

Адже ми перебуваєм

В світі, повнім таїни,

Бо життя — це сон чудний;

Знаю з досвіду, що всюди

Тут живуть сновиддям люди.

Поки збудяться вони.

Снить король, що він правує

В королівстві тут і там,

Все вирішуючи сам...

Снить багач, що він багатий,

Лупить гроші так і сяк;

Бідний снить, що він бідняк,

Мусить пріти й заробляти;

Снить же той, хто взявся драти,
Снить господар, снить жона

І, як видно, всі на світі

Снять, спокусами повиті,

Хоч цього ніхто й не зна.

Сню, що тут в'язниця тьмяна,

Я в залізних ланцюгах,

А раніш себе у снах

Бачив я щасливим зрана.

Що таке життя? Омана!

Що таке життя? Це скон.

Це ілюзій всіх полон,

Чорна тінь і страховіття;

Все життя — це лиш сновиддя,

А сновиддя — тільки сон.

Снить, хто гнеться й хто згина,
Та скажи мені, Всевишній,

Чи один я в тебе грішний...

Родяться ж і інші тварі,

То й вони провинні теж,

А ти блага їм даєш,

Про які я тільки марю...

Родиться на світі птах,

Гарний, мов пірната квітка

Чи яка крилата вітка,

І шугає в небесах

Куди хоче...
В мене. Боже, більш душі,

Чом же маю менше волі?

Родиться у лісі звір

У плямистій гарній шкурі...

І жорстоким мимоволі

Стає в хижому околі,

Щоб себе оберегти...

   Однак простим ствердженням релігійної моделі людського буття проблематика драми Кальдерона не обмежується. В ній ставиться питання про те, наскільки вільною у своїх діях є людина, чи здатна вона сама творити свою долю. Вже в першому монолозі Сехісмундо звучить гірка думка про те, що людина має менше свободи, ніж звір або риба, що життя — це в'язниця:

В мене більше доброти,

Чом же маю менше волі?

Родиться у хвилі риба,

Німий виплодок морський...

В мене більше розуміння,

Чом же маю менше волі?

Родиться в яру струмок...

І радіє своїй долі:

По відкритім рівнім полі

Йому бігти все життя...

В мене більше почуття,

Чом же маю менше волі?

Думка ця з ума зведе...

Щоб людині — ні, не вірю! —

Господь Бог того не дав,

Що так щедро дарував

Річці й рибі, птиці й звірю?!
( Переклад М. Лукаша )