|
Трагедія Гамлета – людини епохи пізнього
Відродження
Людиною він був увесь, в усьому.
На нього схожих я не побачу, -
ці слова Гамлета про свого батька короля
можна було б взяти епіграфом і до розмови про Гамлета, принца Данського.
Перед нами пройшло все життя
Гамлета. Хоча трагедія охоплює декілька місяців, але це був період справжнього
перетворення героя з хлопчика, який ніколи не стикався з буденною чорнотою
життя, у мислителя, філософа.
Декілька штрихів Шекспір подає для змалювання
того, яким Гамлет був до того, як виникають у його житті складні питання.
Гамлет був принцом Данським, спадкоємцем
королівського трону. Жив нічим не затьмареним життям, навчався у найкращому
Віттенберзькому університеті, який був символом вільної думки, "синонімом
духовної реформації у ХVІІ столітті”. Гамлет був не тільки
знайомий з науковою думкою епохи пізнього Відродження, він добре знав
літературу, мистецтво, сам писав вірші. Як справжня людина свого часу, Гамлет
володіє і мечем.
Молодий принц – справжній гуманіст, він добре
розумів недоліки епохи і, певно, міг би бути мудрим правителем. Як син свого
батька, Гамлет має помститися за честь родини, убити Клавдія, який не тільки
отруїв батька-короля, а й винен у гріху "кровозмішання”. Братовбивця плодить
навколо себе саме зло. Біда Гамлета в тому, що він не хоче бути продовжувачем
зла – адже, щоб ліквідувати його, принцеві прийдеться застосовувати те саме
зло. Героя роздирає на шматки роздвоєність: дух батька закликає до помсти,
внутрішній же голос зупиняє "дію зла”. Гамлет намагається вивести зло, як то
кажуть, "на чисту воду”. Для цього він і влаштовує виставу:
П'єса – це петля.
Вона вловить короля.
Гамлет сподівався, що король і сам
тепер зізнається у своєму злочині. Він і зізнається, але сам-на-сам, тільки у
монолозі із собою. Принц втрачає слушний момент і дає можливість виграти
королю, який плете проти нього нові сіті зла. Гамлет вміє бути рішучим. Він
убиває Полонія, думаючи, що то король, відправляє холоднокровно на смерть
Гільденстерна і Розенкранца, зазначаючи, що "життя для людини – це промовить:
"Раз”. Чому ж Гамлет так довго не наважується помститися Клавдієві, покарати
його?
Принц бере на себе відповідальність за світове
зло, хоче відновити рівновагу добра і зла. Але він безсилий перед світом
неправди, хоча вірить у силу добра. Гамлет заповідає Гораціо розповісти про
нього "повість” людям. Значить, він усвідомлює, що побороти зло дано ще не
йому, він має тільки прокласти шлях до "логова” зла.
Хай буду я жорстоким – та не звіром,
Хай ранить гостре слово – не кинджал,
так іноді думає Гамлет.
Він людина своєї епохи, яка
несе в собі її роздратованість. З одного боку, Гамлет розуміє, що людина –
вінець усього живого, окраса природи, з іншого – переконується, що людина
недалеко пішла від тварини, вона звичайний "прах”, "глина”. Юнак, зважаючи на
університетську освіту, переконаний, що потойбічного світу не існує і в той же
час пересвідчується у протилежному: слова Привида є правдою. Гамлет може діяти
і діє, але його роздирають сумління і сумніви, він готовий до помсти і бездіє.
Він не може зважитися на одне вбивство, а його поведінка спричиняє загибель тих
людей, які не мали б бути покарані.
Певно, Гамлет "сам себе
перехитрив”: занадто багато говорить, роздумує, робить усе, крім головного.
Людина – це прекрасне, досконале створіння. Це переконання людини епохи
Відродження зіткнулося із старим способом життя, у якому "усі засоби прекрасні
для досягнення своєї мети”, у якому діють закони негуманні, жорстокі, звірині.
Гамлет схожий на Дон Кіхота, який теж вийшов на боротьбу з цілим світом.
Такі герої гинуть… Гинуть
фізично. Але духовно живуть вічно. Тривожать розуми людей, спонукають їх до
роздумів, до пошуків сенсу життя. Завдяки таким, як Гамлет, людина залишається
людиною, істотою досконалою – "homo sapiens” – і
знаходиться у постійному пошукові істини, вирішуючи питання: "Бути чи не бути?”
Фільчакова Марина,
8-Б клас
| 
