Меню сайту
Категорії розділу
Сьогодні в Україні
Конкурси
Про погоду
Моя планета
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
На допомогу учню
Головна » 2011 » Жовтень » 22
Козака несуть
Козака несуть
І коня ведуть,
Кінь головоньку клонить. (Двічі) А за ним, за ним
його дівчина
Білі рученьки ломить. (Двічі) Ой ломи, ломи
Білі рученьки
До єдиного пальця! (Двічі) А не знайдеш ти,
Та дівчинонько,
Над козака коханця! (Двічі)
|
|
Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постреляний,
Китайкою покриваний.
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою.
А ніженьки китайкою,
А рученьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
«Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою,
Степовою широкою.
Та прибіжиш під батьків двір,
Та вдаришся об частокіл.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни коло плота.
Вийде сестра — розгнуздає,
Вийде мати — розпитає:
— Ой коню мій вороненький,
А де ж мій син молоденький?
— Не плач, мати, не журися,
Та вже ж твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.
|
Ой летіла стріла
Ой летіла стріла
З-за синього моря.
Ой де ж вона впала?
— На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
— Вдовиного сина.
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла,
Друга прилетіла,
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла,—
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче,
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Ой матінка плаче,
Поки жити буде;
А сестриця плаче,-
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить.
В суботу сваталась,
В неділю вінчалась,
...
Читати далі »
|
Пі́сня про Бондарі́вну — історична
українська народна пісня-балада, в якій відображено події середини 18
століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні — пан Каньо́вський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Городенка).
Бондарівна
У містечку Богуславку
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой, в містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межі ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан
Каньовський
Тай шапоньку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Тай поцілував.
«Ой, не годен пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати».
...
Читати далі »
|
Українські народні балади Балада
належить до найскладніших фольклорних жанрів. Появу балади відносять до
Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею,
французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці - як сюжетні
поеми ліро-епічного характеру. У ХІХ ст. в Росії, Україні, за
визначенням М.Максимовича, М.Костомарова, таким словом називали
літературні та народнопісенні твори. На сьогодні існує кілька
визначень балади. Пропонуємо одне з них: Балади - невеликий за обсягом
віршований сюжетний гостродраматичний ліро-е
...
Читати далі »
|
|
Ой матінко, та не гай мене
Ой матінко, та не гай мене,
В доріженьку виряджай мене,
Бо вже нічка та темненькая,
Доріженька та далекая.
Їхать лісом та все коренистим,
Їхать шляхом та все кам'янистим.
Щоб з доріжки не зблудитися,
Дівчиноньки не згубитися.
|
Летять галочки у три рядочки
Летять Галочки у Три рядочки,
Зозуля попереду.
Усі Галочки по Дубах сіли,
Зозуля на Калині.
Усі Галочки защебетали,
Зозуля закувала.
-Ой чого куєш, чого жалкуєш,
Сивая Зозуленько?
Ой чи жаль тобі теї Калини,
Що стоїть при Долині?
-Ой не жаль мені теї Калини,
Що стоїть при Долині,
Тільки жаль мені та Куваннячка,
Раннього вставаннячка.
Ідуть Дружечки у Три Рядочки,
Ярина попереду.
Усі Дружечки по Лавах сіли,
Ярина на Посаді.
Усі Дружечки заспівали,
Ярина заплакала.
-Ой чого плачеш, чого жалкуєш,
Молодая Ярино?
Ой чи жаль тобі Татонька свого,
Чи Подвір'ячка його?
-Ой не жаль мені Татонька свого,
Ні Подвір'ячка його,
Тільки жаль мені Русої Коси,
Дівоцької Краси.
|
Розвий, сосно, сімсот квіток
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано,
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
...
Читати далі »
|
|
А брат сестрицю та й розплітає
А брат сестрицю та й розплітає,
Як рожа процвітає.
— Он не йди, сестро, восени заміж,
Як цвіток процвітає,
А хрещатий барвінок
Устиляє садочок,
А запашний василенько
Із тином рівняється.
Вже тобі, сестро, вже, ріднесенька,
Ягідок не ціпати,
А з хрещатого барвіночку
У віночку не ходити,
А запашного та васильочку
В рученьках не носити.
|
До бору, дружечки, до бору
До бору, дружечки, до бору,
Та рубайте сосну здорову.
Та несіть же її додому,
Та ставте її на столі,
Та на гранчасті перебирчасті скатерці.
|
УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
Весільні звичаї, обряди та пісні,
що творилися народом протягом багатовікової історії, — усе це важливий
складник народної культури.
М. Шубравська
Українське весілля
— це по-мистецьки вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове
драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і
художньої творчості його учасників, у якому чітко визначені ролі
кожного. На весіллі поєднуються дна роди для створення нової сім'ї та
продовження роду.
...
Читати далі »
|
Дівич-вечір та запросини
Весільні вінки
Напередодні весілля молодим виготовляли весільні
вінки. Цей обряд не всюди був однаковим. Наприклад, на Гуцульщині вінки
плели в хаті молодої, куди приходив по свій вінок молодий з дружбою.
На Бойківщині вінки зберігалися в коморі у
молодої до обряду посаду, коли молодим одягали їх на голову. В хаті
молодого виготовляли «весільне знамено», «прапір»: до гарно витесаного
древк
...
Читати далі »
|
Світи, світи, місяченьку
Ой світи, місяць, місяченьку, козаку в дорозі,
Світи, світи, місяченьку, чумаку в обозі.
Ой світи, місяць, місяченьку, в нашій Україні,
Щоби злидні поховати в глибокій могилі.
Ой світи, місяць, місяченьку, до схід сонця рано,
Щоби стала Україна здобувати славу.
Ой світи, місяць, місяченьку, во славу народу,
Будем пити нашу долю, як священну воду.
|
Лугом іду, коня веду
"Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Ой хоч сватай, хоч не сватай,
Хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся!"
"Ой коли б ти, дівчинонько,
Трошки багатенька,
Взяв би тебе за рученьку,
Повів до батенька!"
"Ой коли б я, козаченьку,
Була багатенька,
Наплювала б я на тебе
Й на твого батенька!
Ой коли б я, козаченьку,
Та й забагатіла,
То я б тебе, ледачого,
Й за харч не схотіла!"
"Бодай же ти,
...
Читати далі »
|
За городом качки пливуть
За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть
З чорними бровами,
А багаті вдома сидять
З кіньми та з волами.
– Ой чи чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.
– Ой хоч чула, хоч не чула –
Не обзивалася,
Темна нічка-петрівочка –
Вийти боялася.
– Ой не бійся, дівчинонько,
Не бійся нічого,
Бо я, хлопець молоденький,
...
Читати далі »
|
В кінці греблі шумлять верби
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька –
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі, –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Не я його полюбила –
Полюбила мати.
Заставила мене мати
Рушнички в’язати.
Один сплела, другий сплела,
...
Читати далі »
|
Цвіте терен, цвіте терен
Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає.
Хто в люб
...
Читати далі »
|
Сонце низенько, вечір близенько
Сонце низенько, вечір близенько,
...
Читати далі »
|
Місяць
на небі, зіроньки сяють
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре.
Пісня та мила, пісня та люба,
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер навіки зійшлися знов.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день!
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей.
|
"Міщанин-шляхтич" (фр. Le Bourgeois gentilhomme)
— комедія-балет на 5 дій Мольєра з музикою Жана Люллі, уперше
поставлена у 1670 р. П'єса висміює намагання буржуа підвищити свій
соціальний статус переходом у дворянство і є сатирою як на вульгарність
середнього класу, так і на гонор та зазнайкуватість аристократії.
Комедія-балет
— популярний у Франції 17 ст. театральний жанр, у якому балетні сцени
чергуються із розмовними. Більша частина п'єси «Міщанин-шляхтич»
написана прозою, віршований тільки вступ.
...
Читати далі »
|
Педро Кальдерон. "Жизнь — это сон" Краткое содержание
В
безлюдной горной местности, неподалеку от двора польского короля, заблудились
Росаура, знатная дама, переодетая в мужское платье, и её слуга. Близится ночь,
а вокруг ни огонька. Вдруг путники разл
...
Читати далі »
| |
|
|
