Меню сайту
Категорії розділу
Сьогодні в Україні
Конкурси
Про погоду
Моя планета
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
На допомогу учню
Головна » Українська література
Пі́сня про Бондарі́вну — історична
українська народна пісня-балада, в якій відображено події середини 18
століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні — пан Каньо́вський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Городенка).
Бондарівна
У містечку Богуславку
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой, в містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межі ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан
Каньовський
Тай шапоньку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Тай поцілував.
«Ой, не годен пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати».
...
Читати далі »
|
Українські народні балади Балада
належить до найскладніших фольклорних жанрів. Появу балади відносять до
Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею,
французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці - як сюжетні
поеми ліро-епічного характеру. У ХІХ ст. в Росії, Україні, за
визначенням М.Максимовича, М.Костомарова, таким словом називали
літературні та народнопісенні твори. На сьогодні існує кілька
визначень балади. Пропонуємо одне з них: Балади - невеликий за обсягом
віршований сюжетний гостродраматичний ліро-е
...
Читати далі »
|
Ой матінко, та не гай мене
Ой матінко, та не гай мене,
В доріженьку виряджай мене,
Бо вже нічка та темненькая,
Доріженька та далекая.
Їхать лісом та все коренистим,
Їхать шляхом та все кам'янистим.
Щоб з доріжки не зблудитися,
Дівчиноньки не згубитися.
|
Летять галочки у три рядочки
Летять Галочки у Три рядочки,
Зозуля попереду.
Усі Галочки по Дубах сіли,
Зозуля на Калині.
Усі Галочки защебетали,
Зозуля закувала.
-Ой чого куєш, чого жалкуєш,
Сивая Зозуленько?
Ой чи жаль тобі теї Калини,
Що стоїть при Долині?
-Ой не жаль мені теї Калини,
Що стоїть при Долині,
Тільки жаль мені та Куваннячка,
Раннього вставаннячка.
Ідуть Дружечки у Три Рядочки,
Ярина попереду.
Усі Дружечки по Лавах сіли,
Ярина на Посаді.
Усі Дружечки заспівали,
Ярина заплакала.
-Ой чого плачеш, чого жалкуєш,
Молодая Ярино?
Ой чи жаль тобі Татонька свого,
Чи Подвір'ячка його?
-Ой не жаль мені Татонька свого,
Ні Подвір'ячка його,
Тільки жаль мені Русої Коси,
Дівоцької Краси. |
Розвий, сосно, сімсот квіток
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано,
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
...
Читати далі »
|
А брат сестрицю та й розплітає
А брат сестрицю та й розплітає,
Як рожа процвітає.
— Он не йди, сестро, восени заміж,
Як цвіток процвітає,
А хрещатий барвінок
Устиляє садочок,
А запашний василенько
Із тином рівняється.
Вже тобі, сестро, вже, ріднесенька,
Ягідок не ціпати,
А з хрещатого барвіночку
У віночку не ходити,
А запашного та васильочку
В рученьках не носити.
|
До бору, дружечки, до бору
До бору, дружечки, до бору,
Та рубайте сосну здорову.
Та несіть же її додому,
Та ставте її на столі,
Та на гранчасті перебирчасті скатерці. |
УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
Весільні звичаї, обряди та пісні,
що творилися народом протягом багатовікової історії, — усе це важливий
складник народної культури.
М. Шубравська
Українське весілля
— це по-мистецьки вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове
драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і
художньої творчості його учасників, у якому чітко визначені ролі
кожного. На весіллі поєднуються дна роди для створення нової сім'ї та
продовження роду.
...
Читати далі »
|
|
|
|
